Лекція 7

Програмні засоби контролю ЕОМ.

ПЗ для діагностики роботи ПК

Програмні засоби контролю ЕОМ

Програмні засоби контролю ЕОМ - спеціальні програми, які використовуються самою системою для управління роботою комп'ютера. Двома класичними прикладами програм цього типу є програма базової системи введення/виводу (basic input/output system, BIOS)  і дискова операційна система (DOS). Програма BIOS записана в ІС ПЗП на системній платі. Тому зазвичай її називають BIOS ПЗП. Програма DOS зазвичай знаходиться на магнітному диску.

Базова система введення-виведення BIOS
Базова система введення-виведення BIOS комп'ютера - це програма, що служить інтерфейсом між апаратним забезпеченням комп'ютера й операційною системою. При­строї сучасних комп'ютерів також містять свої BIOS, що, у свою чергу, служать інтер­фейсом між BIOS комп'ютера і відповідним пристроєм.

Програма BIOS комп'ютера містить такі компоненти:

  1. - програму початкового завантаження;
  2. - тестову програму перевірки системи POST (PowerOnSelfTest- самотестування під час умикання);
  3. - програму конфігурації комп'ютера CMOS Setup;
  4. - драйвери пристроїв.

Програма BIOS розміщується в модулі пам'яті ROM (ReadOnlyMemory- пам'ять тільки для зчитування) на материнській платі. Ця пам'ять енергонезалежна, тобто її вміст зберігається після вимикання комп'ютера. Дані про конфігурацію комп'ютера можна змінити, тому вони зберігаються в модулі пам'яті RAM (RandomAccessMemo­ry - пам'ять з довільним доступом). У цій пам'яті зберігаються також поточні дата і час.
Ця пам'ять реалізується на напівпровідниках, виконаних з використанням технології КМОН (CMOS). Оскільки ця пам'ять енергозалежна, тобто її вміст губиться під час ви­микання електроживлення, до складу материнської плати входить акумуляторна бата­рея, що забезпечує автономним електроживленням пам'ять CMOS.

Для вмикання комп'ютера виконуються такі основні кроки:

  1. 1. Процесор шукає у BIOS програму запуску (її адреса задається в комірці з шістнадцятковою адресою FFFFO ROM BIOS) і запускає її.
  2. 2.Програма запуску викликає програму POST, що перевіряє наявність пристроїв, потрібних для нормального функціонування комп'ютера (оперативної пам'яті, відео-системи, клавіатури, жорстких дисків), і виконує їх тестування. Якщо якого-небудь пристрою немає або він несправний, то за допомогою динаміки комп'ютера видається повідомлення про помилку - звуковий сигнал чи сигнали. Кількість і тривалість зву­кових сигналів визначають причину помилки (ці параметри наводяться в документації материнської плати). У разі фатальної помилки виконання програми запуску припи­няється.
  3. 3.Програма POST звертається до драйвера відеокарти у BIOS комп'ютера, яка у свою чергу, звертається до BIOS відеокарти. Якщо відеосистему знайдено, повідом­лення програми POST видаються на дисплей.
  4. 4.Аналогічно програма POST звертається до BIOS інших пристроїв, а потім виконує тестування пам'яті і визначення підключених пристроїв, виводить відомості про при­строї на дисплей, після чого передає керування програмі запуску.
  5. 5.Програма запуску шукає в пам'яті CMOS пристрій, з якого буде завантажуватися операційна система (дискета, жорсткий диск чи CD-ROM), і передає керування про­грамі запуску конкретної операційної системи.
  6.  

 

Під час виконання програми POST можна запустити програму CMOS Setup, на­тиснувши клавішу чи комбінацію клавіш. Зазвичай це клавіша «Delete (Del)», але можуть використовуватися й інші клавіші (їх описують в документації з материнської плати).

Програма CMOSSetupфункціонує в повноекранному режимі під керуванням меню і дозволяє переглядати і (чи) змінювати поточну конфігурацію комп'ютера. Кожна мо­дель BIOS використовує свою програму CMOS Setup, однак всі вони мають багато за­гального. Оскільки сучасні BIOS використовують технологію Plug&Play, у більшості випадків немає потреби переконфігуровувати систему для вмикання або вимикання пристроїв, оскільки за допомогою BIOS комп'ютера і BIOS пристроїв виконується авто­матичне настроювання на оптимальні значення параметрів функціонування комп'юте­ра. Тому програму CMOS Setup зазвичай використовують для установлення материн­ської плати або інсталяції операційної системи (у цьому разі як завантажувальний пристрій указується дисковод CD-ROM). Майже всі параметри конфігурації (їх кіль­ка десятків) мають значення за замовчуванням, тому змінювати їх можна лише у разі крайньої потреби.

Описаний процес називається початковим завантаженням системи.
Якщо комп'ютер запускається з вимкненого стану, процес називається «холодним» початковим завантаженням.
Якщо система перезапускається з включеного стану, процес носить назвау скиданняабо «гарячого» перезавантаження.

 

Служби BIOS

Поки система працює, BIOS продовжує виконувати декілька важливих функцій. Вона містить підпрограми, які операційна система викликає для виконання основних служб. До їх ЧИСЛА входять виклики переривань BIOS (процедури переривання програм) для виконання таких дій, як доступ до принтера, відеопристрою і дисководів.
Виклики переривань BIOS утворюють логічну основу функціонування системи. В процесі виконання звичайних системних функцій BIOS і DOS постійно передають один одному управління системою. Згаданий взаємозв'язок показаний на мал. 1.70. Подібні передачі управління — головний недолік систем РС, заснованих на використанні DOS. У досконаліших операційних системах реалізовані ефективніші методи виконання системних функцій, що дозволяють уникнути передачі управління через переривання BIOS.

 

Операційні системи
Операційні системи— це програми, призначені для управління роботою комп'ютерної системи. [Їх цілком можна віднести до групи найбільш складних комп'ютерних програм.
Кожна частина системи повинна управлятися і координуватися так, щоб мільйони виконуваних щомиті операцій були реалізовані правильно і вчасно. Окрім тією. до завдань операційної системи відноситься і максимальне заховання складності ПК від користувача.]
Операційна система служить проміжною ланкою між складними програмними засобами і апаратним устаткуванням, на якому вони виконуються. І, нарешті, операційна система приймає команди від користувача комп'ютера і виконує їх з метою реалізації необхідних дій.

Дискова операційна система (ДОС, DOS) — це колекція програм, службовців для керування загальним функціонуванням комп'ютера в системі, заснованій на використанні дисків. Ці програми працюють у фоновому режимі, даючи можливість користувачеві комп'ютера вводити символи з клавіатури, визначати структуру файлів для зберігання записів або виводити дані на монітор або принтер. DOS відповідає за пошук і організацію даних і додатків на диску.
Дискову операційну систему можна розділити на три різні розділи:

  • Файли початкового завантаження. Ця частина операційної системи приймає управління системою від BIOS ПЗУ під час запуску.
  • Файли керування файлами. Ці файли дозволяють системі управляти інформацією усередині самої себе.
  • Файли утиліт. Ці файли дозволяють користувачеві управляти системними ресурсами, виявляти і усувати несправності системи і конфігурувати систему.

Операційна система діє як міст між програмами додатків і комп'ютером, як показано на мал. 1.71. Ці програми додатків дозволяють створювати файли даних, що відносяться до певних застосувань, таким як додатки текстової обробки, програми видаленого обміну даними, бизнес-приложения і мови програмування.

Перейти в розділ 1 ->

скачать dle 11.0фильмы бесплатно